Позакласна робота

            Революція гідності: 
          ми не можемо забути

     Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою   Батьківщину – Україну

    Оформлення: державна символіка, карта України,     лампадки, чорна хустина.

Хід заходу

Звучить пісня «Повертайтеся швидше додому» .( На сцену виходять діти з лампадками та фотографіями «Небесної сотні»)

Голос із-за сцени. Слава Україні!   Героям слава!

Ведучий2.Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…

Ніхто не забутий

На попіл ніхто не згорів:

Небесної сотні портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є памʼять людей

І живуть матері,

Доти й сини,

Що спіткнулись об кулі, живуть.

Звучить « Молитва за Україну»

Ведучий1. Нелегке наше сьогодення затьмарило радість приходу весни, літа та осені 2014року, бо минає рік, як відбулася революція гідності.

Ведучий2. Гідність – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.

Ведучий2. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Учениця.Не спиться і вдовам,

О туга лишилась,

Для них і сьогодні

Війна не скінчилась,

Серця в них назавжди

Тривогою скуті,

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуто…

Ведучий.Воістину високу ціну платить наш народ за свою волю, свою незалежність.  Гідність палахкотіла в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Ведучий2.Але не видно гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: "А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили».

Ведучий1.Гідність світилася і в очах волонтерів-медиків, що виносили поранених під кулями, і в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

Ведучий2.Немає гідності в тих представникків "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест. Це негідно – роздягати людину на морозі. Це негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати. Це негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають..

Ведучий1.Гідність притаманна журналістам і операторам на Майдані, і тим людям, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі..

Звучить гімн Майдану «Плине кача»

Ведучий2. Щоб не пішли в забуття імена героїв,а разом із ними і їхні подвиги ми повинні записувати спогади всіх тих, хто був на Майдані. Адже історія пишеться кожною людиною.

(Звучить музика. На сцену виходять учні та Мати в чорній хустині).

Дівчинка.

Серед могил, у краю степовім,

Станьмо ближче, задумані чола схилім,

Щастя, що герої здобувають для живих,

Ми відчуємо ближче отут, біля них.

Ведучий1. Щоб знати, щоб не забути, щоб поклонитися до землі героям створюються фотобуклети «Герої Небесної сотні», проводяться уроки мужності, уроки памʼяті, конкурси стінгазет, плакатів, малюнків.

Мати. Навіщо убито невинну дитину?

Хто мені скаже?

У світу питаю

Іменем сина, що батька не знає,

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що посивіла,

Іменем памʼяті, іменем роду,

Іменем чесним, священним народу-

Питаю!…

(Учні кладуть квіти , де розміщені портрети героїв Небесної сотні. Стають на коліно).

Учень1. Низько в скорботі коліна схиляєм,

Памʼятати героїв навік присягаєм.

Учень2. Іменем сина, що батька не знає,

Іменем жінки, що овдовіла.

Учень3. Іменем матері, що посивіла,

Іменем памʼяті, іменем роду,

Іменем чесним, безсмертним народу.

(Звучить музика, виходять усі учасники).

Учень4. Зупинись, прислухайся на мить-

Кричать з вогню і мати, і дитина.

Хай буде мир! Хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино.

Учень5. Якби зібрать всі сльози на землі,

Що вилились бурхливою рікою,

Якби зібрать все горе на Землі,

Що звʼязане з жорстокою війною.

Учень6. Якби зібрать все щастя на Землі,

І радість, і дітей усмішку щиру,

Якби зібрать всі прикрощі, жалі-

Все б вилилось у прагнення до миру.

Учень7. О люди! Всвіті й так доволі жертв.

Вже кровʼю нашою уся Земля полита .

О люди! Я не хочу бачить смерть!

Я тут живу, я дуже хочу жити.

Учень8. Кохати хочу я, щасливим хочу буть,

Збирати щирі радості щоднини-

Невже війна мою обірве путь,

Мого життя квітучії години?!

Учень9.О люди, люди!

Зберігаймо день,

Нехай же він летить на крилах у пісень,

А не згаса в покоях смерті юність.

(На сцену виносять глобус із голубом на ньому, учні стають у вигляді розправлених крил птиці).

Сценарій свята до Дня вчителя

Ведучий. Доброго дня, дорогі, рідні наші вчителі . Ми щиро вітаємо вас з Днем вчителя. Бажаємо, щоб всі найзаповітніші мрії здійснилися, а шкільні дива існували протягом усього навчального року. А щоб новий навчальний рік проходив із гарним настроєм, ми хочемо подарувати всім вам «торбинку сміху».

   Отже, ніде так не чекають свята, як у дитячому садочку. Ну, така дитина, напевно, була в кожній групі. До вашої уваги сценка « В дитячому садочку».

 Сценка «У дитячому садку»

(Вибігають під звуки пісні 4 хлопчики і 1 дівчинка. Стають всі в рядок, а дівчинка бігає кругом них і старається вдарити).

Вчитель.  Так, діти, доброго дня! Тимощук! В куток !

Дитина- дівчинка. За чо, я ше нічо не зробила?  

 Вчитель. А що, ми будемо чекати, коли зробиш? Іди! (Діти кричать:

                   «Тимощучка в куток!» Дівчинка відходить в сторону).   

  Вчитель. Так, діти, зараз ми будемо розгадувати загадки .

                   (Дівчинка, не дочекавшись, викрикує).

  Дитина- дівчинка. Ножиці, огірок, щітка, груша.

  Вчитель. Так, Тимощучка! Ну, якщо ти сама «умна», може ти нам загадку                 

                  загадаєш?

Дитина- дівчинка. Лає і кусає тому, що її ніхто не обнімає. А-хто це Наталя              

                 Іванівна, -хто це-а?(Дівчинка дивиться скоса на вчительку, маючи                   

                 на увазі її).

Вчитель. Так, ти у мене залишишся без запіканки!

Дитина- дівчинка.Той добре!

Вчитель.А от Дід Мороз прийде і запитає: «Хто себе погано вів у цьому році?          

                І що ти скажеш?»

Дитина-дівчинка. Альошка!!!

Вчитель. Який Альошик?

Дівчинка-дитина. Тарасовський, прикинь!!!

Вчитель.Так, ти у мене цілий день в кутку простоїш! Все, діти, тихий час,          

                 всім спати!

Діти. Ні-ні-ні!!!

Вчитель.А хто не буде спати, поставлю в куток до Тимощучки. (Діти

                схиляють голови і вдають, що сплять).

Ведучий. Із дитячого садочка діти збираються в 1 клас. Ось, як це відбувається.

    Сценка  «Перше вересня»

(За столом сидить хлопчик років 6-7 і щось малює в альбомі. З обох сторін навколо нього-мама і тато).

Мама.

-        - Синочку, досить вже малювати, завтра 1 вересня, тобі в школу йти в перший раз, підготуватися треба.

Малюк, не відриваючись від справи.

-         -Не хочу я в ту школу, не піду!

-         -Синочку, там теж малювати можна, тебе вчить будуть, як правильно це робить.

-         -Не хочу, будинки малювати краще!

-         -Синку, ти навчишся багатьом наукам, станеш грамотним і освіченим!

-        - Не хочу, я і так розумний!

Долучається тато, який досі мовчав:

-         -Давай я поясню. Синок, школа-це місце з великими коридорами, де на перерві можна бігати наввипередки.

Син:

-         -Ага, Мишко бігав, його батьків до школи викликали, вони потім у нього всі іграшки на тиждень відібрали. Не хочу!

Тато:

-         -А ще можна старшокласникам непомітно їх портфелі відкривати, звідти все висипається-ручки, зошити, все дзвенить, по сходинках летить-цікаво так! (вид у тата стає мрійливим, але син суворим голосом повертає його на землю)

-         -Тату, ти не в темі! Старшокласники з портфелями вже давно не ходять- у них або сумка, або одна ручка в кишені.

Тато знову:

-      -   Син, так це ще краще! Відкриєш непомітно блискавку на сумці і заштовхуєш туди мокрий клубок паперу, а в кишеню булижник! (Дитина відкладає малювання, замислюється…)

Тато дотискає сина, видаючи останній козир:

-        - А у тебе-то портфель буде, ти ж не старшокласник! Так от, на портфелях можна кататися і ними навіть можна битися!

Хлопчик закрив альбом, прибрав все в сторону і діловитим голосом видав:

-      -Мама, де мій портфель? Я в школу йду!

Завіса. Голос за кадром: «Минуло 10 років. Наш хлопчик виріс». Відкривається завіса.

Той же стіл, ті ж мама і тато в інших одежах і з іншими зачісками, а посередині-син у великих навушниках. Перед ним відкритий ноутбук або будь-який інший гаджет. Хлопець погойдується в такт музики.

Мама:

-       -  Синок, завтра 1 вересня, тобі в школу. Випускний клас все-таки, ти б сорочку погладив! Син відриваючи від вуха навушник з маминої сторони:

-     -    Не хочу. Набридла ця школа.

Мама:

-      -   Синочку, ти стільки років провчився, не можна кидати навчання, тобі ж поступати треба! Ну, рік-то ще можна потерпіти!

-         -Не, мам, не хочу вчитися, набридло. Вчителі чіпляються, завуч весь час директором лякає, дрібнота з перших класів дошкуляє. Думаєш, вони просто так під ногами плутаються? То камінь в кишеню засунуть, він потім по нозі бʼє, то мокру ганчірку в сумку. А там один зошит і все, потім у ганчірку перетворюється. Не, вирішено, зі школою завʼязую.

Мама мовчить і докірливо дивиться на тата. Той на секунду ніяковіє, потім робить рукою обнадійливий жест і говорить:

-       -  Син, я з тобою згоден. Навіщо в ту школу ходить, час витрачати? Краще йди на роботу в сусідній магазин, влаштуйся вантажником-більше тебе ніким без атестата не візьмуть. З першої зарплати женишся на Свєтці з 2-го підʼїзду-вона на тебе давно поглядає-і до неї на квартиру. А що? І тобі добре, і нам з мамою легше буде.

Син зриває навушники з голови і  кричить:

-         -Тату, ти чого, яке одруження, мені 18 ще немає!

-        - Нічого,синку, ми особливий випадок оформимо, придумаємо щось.

-        - Тату, та не хочу я женитися, і Свєтка мені не подобається! Мам, скажи йому!

Мама мовчки розводить руками. Син схоплюється з столу:

-        - Не буду я женитись, я вчитися хочу! Мама, де у нас праска? Мені в школу сорочку погладити треба!

Швидко йде,очевидно, в пошуках праски.

Ведучий. В кожній школі бувають випадки, коли один вчитель заміняє іншого по певній причині. Ось і в нас сьогодні вчитель української літератури заміняє вчителя фізичної культури.

Сценка "На уроці фізичної культури"

Вч. укр. л-ри. Доброго дня, діти!

Діти. Героям слава!

Вч. укр. л-ри. Молодці! На Шевченка, Франка розрахуйсь!

Діти. Шевченко, Франко, Шевченко, Франко-рахунок закінчено!

Вч. укр. л-ри. Молодці! Шевченки зробили крок уперед! Повернулися Рильським до Рильського і повторюємо за мною.

-         Зажурилися(нахиляються вперед, руки опускають донизу).

-         Повстали (встали, руки вверх. Вправу повторили кілька разів).

-         Закінчили вправу, повернулися миномазайлами до залу(повернулися до глядачів).

-         Так, а шо це ми стали, к лінія означення(показує рукою хвильку).

-         Ану швидко в підмет!(всі стали, а один залишився).

-         Загребельного мені в лісову пісню!

-         (До того, що лишився стояти) – Ти шо Нечуй-Левицький? Я тобі Л Українкою сказала: «В підмет!» (стає на місце)

-         А зараз будемо здавати норматив «перекотиполе».

Учень. А,  як ми будемо здавати перекотиполе без матів?

Вч. укр. л-ри. Без чого?

Учень. Без матів

Вч. укр. л-ри.  Без чого?

Учень. Як ми будемо здавати перекотиполе без Леся Подревлянського!

Другий учень. Можна вийти!

Вч. укр. л-ри. Обставина!

Другий учень. Ясла повні!

Вч. укр. л-ри. Що?

Другий учень. . Ясла повні!

Вч. укр. л-ри. Повне речення!

Другий учень.Ревуть воли як ясла повні!

Вч. укр. л-ри.Так, іди швиденько звідси(побіг). На цьому урок закінчено! На наступному уроці будемо здавати стрибки у Довженка. І спробує хтось принести довідку, що він кріпак, я вам таку «Кайдашеву сімʼю» влаштую! (Сходять під музику).

Ведучий. Починаємо передачу, «битва вчителів» - сьогодні у нас нове завдання і наші глядачі не вірять, що наші вчителі впораються , з цим складним завданням. Поспішаємо попередити, у нас все чесно і без підстав, підсуджування , підказок і підніжок. Для виконання  завдання запрошується вчитель молодших класів Іванова Марія Іванівна. Марія  Іванівна  вам належить сьогодні увійти в клас і змусити учня третього класу Сидорова Васю дати щоденник.

   Сценка  «Битва вчителів»

Учитель. Сидоров дай, будь ласка, щоденник.

Учень. Не дам.

Учитель. Сидоров  відкривай портфель, діставай щоденник.

Учень. У мене його бабуся перед сном почитати взяла.

Учитель. Вася давай щоденник, а то в журнал два поставлю.

Вася. А за що?

Ведучий. На жаль час вийшов. Запрошуємо другого вчителя - Петрова Петра Петровича.

Учитель. Василь дай щоденник, а я тобі цукерку дам.

Учень. У мене батько на фабриці «Рошен» працює.

Учитель. Василь, я тебе в кут поставлю!!!

Учень. І чого я там не бачив?

Ведучий.  Як не прикро, але це завдання не встиг виконати за часом і другий вчитель. Запрошуємо нашого третього кандидата Сидорову Надію Петрівну.

Учитель. Василь Васильович, ти чому вчителям щоденник  не даєш?

Учень. Дома забув. (Сповзає під парту).

Учитель. Дай щоденник, будь ласка.

Учень. Ні.

Учитель. Дзвоню батькові.(дістає телефон, робить вигляд, що дзвонить).

Учень. (Дістає щоденник, на якому сидів). Мама, тримай щоденник, тільки батькові не дзвони.

Ведучий.  Як показала наша передача, всі наші вчителі професіонали, але без батьківської допомоги їм буває дуже важко. Співпраця вчителів і батьків дала результат.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте…» Мета : - формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;  - виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності; - формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей війни; - формування інтересу до літератури про Велику Вітчизняну війну.    Обладнання: - фотовиставка  «А була війна…» - магнітофон; Хід заходу  Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 р. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.  Пастухова О. Ніхто не забутий; На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам'ять в людей і живуть матері, Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть. Кравчук А.  їх прийняла війна, лишивши списки загиблих у праведнім бою, застигли в тузі обеліски, в гранітнім каміннім строю. Козуб В. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І вклонімось всі ми низько до землі їм, Квітами устелим їх тернистий шлях. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань  Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив самого життя, заради щастя нинішніх поколінь.  1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – війна. Війна … Вам, діти, це слово відомо лише з історії, розповідей ветеранів-фронтовиків, зі спогадів про суворі минувші дні. Я впевнена, якщо комусь із вас довелося чути розповіді людей, котрі пережили це страхіття, то ви слухали з завмиранням серця, як якусь незвичайну страшну історію. Давайте й ми з вами на нашому уроці згадаємо ті страшні події, ті незвичайні подвиги, щоб потім пам’ятати про них усе життя (Фонова музика. Пісня М.Матусовького “Священная война ”). 22 червня 1941 рік, о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила варварський напад на нашу Батьківщину. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї…  Ільчук Я. Минули дні і роки пролетіли, А дня того забуть ніхто не міг. Тут навіть сосни з горя посивіли, Тут навіть камінь плаче край доріг. Хіба ж забудеш, як палили хати? Гойдались мертві у страшній петлі, І на шляху валялися хлоп’ята, Багнетами прибиті до землі. Хіба ж забудеш, як сліпого діда В звірячій злобі витягли крізь дим. До танків прив’язали людоїди І розірвали надвоє живим. Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити в рабів.  Гдовін Н. Село горить, валує чорний дим, Пожежа в небі аж регоче. Упала мати на поріг… і їй Вже не розплющить більше очі. Шість місяців дитяткові лише, Воно шука матусі груди. Покривджене воно не зна іще, Що більше матері не буде… Влаштовувалися десятки тюрем, таборів для військовополонених, в яких знущалися жорстоко і бездушно над нашими людьми. Фашизм приніс з собою звірства, розруху, голод, сльози, смерть. У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі повторювали: “Якщо не я, так хто ж…” І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги. Пам’ятаємо й донині подвиг І.І. Іванова який на території с.Загорці у перший день війни здійснив таран і збив ворожий літак , хоч і сам загинув.Подвиг Іванова  розповість ВишневськийК. , Ільчук Я. За героїчні подвиги у Великій Вітчизняній війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно понад 11 тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти.  Бондарчук Н. Привели його на світанні У багнюці всього, у крові Захлиналися постріли дальні, І дрижали бліді вартові. Мов примари, гайдалися тіні, На колисках скуйовджених віт. І було партизану-хлопчині Вісімнадцять – не більше – літ. І хоч були вони зовсім юними і їм дуже хотілося жити, вчинки їх були вже не дитячими, зневажливо ставилися до своїх мучителів і ні за яких умов, навіть, коли йшлося про життя чи смерть, вони не зраджували своїх друзів, свою Батьківщину…  Гуцман Т. Очі з лоба вилізли дико Надірвався і тріснув крик – Хлопець виплюнув кашу в пику Свій навіки німий язик. Розстріляли його на світанні За селом у глибокім рові… І вставало, немов повстання, Ранком сонце в його крові. Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність, а найголовніше – позбавила права жити. Не можна забути сповнені тугою їхні очі, опухлі від голоду животики, опущені в німому відчаї головки і маленькі рученята, які міцно тримали свою єдину іграшку. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни на подвір’ях шкіл, чи знайдено в попелі згорілих будинків. Гнів перехоплює подих при згадці про ці страшні звірства фашистів. Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього. Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.(Слово ветеранам)

Мельник В.

Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп'яте

Сини на пару піднялись.

Кравчук А.

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

Пастухова О.

Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди. Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди, їх не щадила війна.

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

На території Дубенщини точились запеклі бої. Однією з визначальних була  відома танкова битва. Короткі відомості про неї нам зачитає  Гуцман Т.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...

Утилізовані "залишки" таборів смерті використовували. Одяг та взуття - у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялось на меблеві фабрики. Звірства фашистських загарбників носили масовий організований характер, були наслідками офіційних директив найвищих нацистських інстанцій.

Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

Мельник В. 

" Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...                                     Твоя доня "

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

ІльчукЯ.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Бондарчук Н. 

Перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

Хвилина мовчання.

Вишневський М.

У тиші урочистій до Пам'яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над Вічним вогнем Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покорив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаємо своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини - міста Берліна.

З 16 квітня по 8 травня була проведена остання наступальна операція Великої Вітчизняної. Радянські війська, які на той час вже мали перевагу в живій силі і техніці, за участю бойових частин Війська Польського нанесли кілька сильних ударів на широкому фронті, розбили берлінське угрупування противника на частини і оточили їх. Берлінською операцією командував Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков.

20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, радянська Армія зустрілася з частинами союзників - американською армією.

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу-лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом. Гарнізон ворога капітулював у ніч на 2 травня. Бої з окремими групами ворога, які проривалися з оточення, продовжувалися до 5 травня.

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець.

Удари з заходу і сходу сказали ворогу: "Кінець!"

Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі.

І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи

такої тиші на землі.

Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветеранів.

Звучить мелодія.

Захід  закінчено,  дякую всім за співпрацю.

             Конференція

  "Що обирати: куріння чи здоров"я?"                                                                                            

Мета: розширити знання учнів про руйнівні наслідки ку­ріння тютюну; на основі даних про хімічний склад тютюново­го диму, патологічних реакцій організму на нікотин запобіг­ти курінню; виховувати дбайли­ве ставлення до власного здо­ров'я та здоров'я майбутніх дітей.

Форма заняття: конферен­ція.

Обладнання: таблиці «Змен­шення тривалості життя курців залежно від віку внаслідок вику­рювання 1—9 сигарет протягом дня», «Склад тютюнового диму»; плакати «Хочеш довше жити — кидай курити», «Тютюн завдає шкоди тілу, руйнує розум, отуп­лює цілі нації» (О. де Бальзак), «Обирай: здоров'я або куріння»; стінгазети на конкурс до Міжнародного дня не куріння; відеофільми «Вплив куріння на організм людини», «Курити чи не курити?»; на столах таблички з написами «Історики», «Хіміки», «Економі­сти», «Екологи», «Медики»; геогра­фічна карта світу.

Хід заняття

Учитель. Щороку за ініціати­вою Всесвітньої організації охоро­ни здоров'я у багатьох країнах про­водиться Міжнародний день не куріння.

Сьогодні ми поговоримо про підступного ворога людства — тю­тюн, який заважає багатьом стати повноцінною людиною: здоровою, сильною, гарною, діяльною і щас­ливою. Адже шкідливі звички мо­жуть занапастити не тільки здоро­в'я і працездатність, а й красу та щастя.

Ведучі. Найчастіше буває, що людина, раз зазнавши «втіхи» від куріння, назавжди залишається рабом нікотину: хотів би кинути сигарету, та вже не може. Неда­ремно куріння з давніх-давен на­зивають викрадачем розуму та здо­ров'я.

Звідки ж з'явився в нашому житті тютюн?

Історики. Тютюн родом з Аме­рики. Історія прилучення євро­пейців до куріння почалася так.

12 жовтня 1492 р. матрос ко­рабля «Пінта» Родріго Тріана із славнозвісної флотилії Христофора Колумба вигукнув: «Попе­реду — земля!» Серед подарунків, які острів'яни піднесли Колумбові, було сушене листя росли­ни «петум», яке вони курили. У пошуках золота Колумб поплив далі на південь і невдовзі зійшов на берег Куби. Мешканці остро­ва зустрічали прибульців травою для куріння, яку вони називали «сигаро». Після другого плаван­ня Христофора Колумба насіння тютюну було завезене до Іспанії...

Швидкому розповсюдженню тютюну сприяла його властивість виробляти в людини потяг до ку­ріння, який дуже важко перебо­роти. Тепер ми вже знаємо про наркотичну дію нікотину, але в ті далекі часи цій рослині припи­сували незвичайні якості. Так, вважалося, що тютюн цілющий, його дим відганяє хвороби, злих духів тощо. Це зілля використовували як стимулюючий і заспокійливий засіб.

У середині 30-х pp. XVIII ст. шведський приро­дознавець Карл Лінней дав тютюну родову назву «нікотіана» — на честь Жана Ніко, який першим у Європі почав культивувати цю рос­лину.

Не можна сказати, що тютюн проникав скрізь без перешкод. З релігійних мір­кувань у ряді країн, наприк­лад в Італії, його оголосили витівкою диявола. Римські папи навіть пропонували відлучати від церкви тих, хто нюхав або курив тютюн. Для науки іншим п'ятьох ченців, спійманих на курінні, заму­рували живцем у монас­тирській стіні.

В Англії за указом Єли­завети І курців прирівнювали до злодіїв і водили вули­цями з мотузкою на шиї. Проте Волте Ролі, фаворит Єлизавети, популяризував куріння тютюну. Після смерті королеви правління перей­шло до Якова Стюарта, який стра­тив Ролі з політичних міркувань, хоча, за переказами, його покара­ли за куріння.

Яків І оголосив куріння шкідливим, неблагочестивим і непідходящим для цивілізованої людини заняттям. Свою знамени­ту працю «Про шкідливість тю­тюну», опубліковану в 1604 p., Яків І закінчив словами: «...звич­ка, на яку гидко дивитись, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легень...» Це була перша популярна книж­ка про шкідливість куріння.

У Росії за царювання Михай­ла Федоровича звинувачених у курінні вперше карали 60 удара­ми палиць по ступнях, удруге відрізували носа або вуха. Після спустошливої пожежі в Москві 1634 p., причиною якої було ку­ріння, це заняття заборонили під страхом смертної кари.

За Олексія Михайловича, сина Михайла Федоровича, у спеціаль­ному «Уложенні» від 1649 р. було «велено всіх, у кого знайдуть богопротивне зілля, брати на тор­тури і бити на козлі батогом доти, доки не зізнаються, звідки взяли зілля». Приватних торговців тю­тюном цар велів «шмагати, заси­лати в далекі міста».

У Росії торгівля тютюном і куріння дістали дозвіл у 1697 р. за царювання Петра І, який сам став затятим курцем, побувавши в Голландії. Більше того, цар усіляко схиляв до куріння своїх при­дворних і дозволив вільно ввози­ти тютюн з-за кордону, наклав­ши, щоправда, на цей товар ви­соке мито.

Хіміки. Яку хімічну структуру має листя тютюну? Яка речовина найсильніше впливає на організм?  Фізико-хімічний механізм куріння полягає в тому, що крізь підпалений тютюн, який повільно тліє (у цигарці, люльці, сигареті),
всмоктується повітря. Кисень, що міститься у вдихуваному повітрі,
проходить крізь шари тліючого тютюну, посилює його горіння, і
продукти сублімації разом із час­тиною повітря надходять у легені.
Тютюновий дим складається з повітря і завислих у ньому про­дуктів горіння тютюну. Ці про­дукти перебувають у вигляді твер­дих частинок та краплин рідини, розміри яких становлять частинки мікрона, а кількість час­тинок вимірюється десятками й сотнями тисяч мільярдів від однієї сигарети. Усі ці частки спрямовуються в легені.

Як відомо, легені склада­ються з великої кількості найдрібніших альвеол, сумарна поверхня стінок яких досягає в момент вдиху більш ніж 100 м². Неважко уявити, яка величезна кількість частинок диму осідає в легенях.

Проте частинки диму — лише один із компонентів тю­тюну. Під час куріння відбу­вається так звана суха пере­гонка: повітря, проходячи крізь шар тліючого тютюну, нагрівається до високої тем­ператури і виносить з нього різні речовини, які разом з димом надходять у легені.

З продуктів сухої перегон­ки тютюну найбільше значен­ня мають аміак, оксид вугле­цю (II) та канцерогенні вуг­леводні (від лат. «канцер» — рак), які сприяють виникнен­ню злоякісних пухлин. Є в тю­тюновому димі й радіоактив­ний полоній. 50 % полонію, що міститься в тютюні, під час палін­ня переходить у дим, при цьому відбувається альфа-випромінювання, полоній легко переходить в аерозольний стан і здатний про­никати крізь шкіру.

За даними фармакологів, під час викурювання однієї пачки сигарет середньої міцності із за­гальною масою тютюну 20 г ут­ворюється 0,0012 г синильної кис­лоти, приблизно стільки ж сірко­водню, 0,22 г піримідинових ос­нов, 0,18 г нікотину, 0,92 г оксиду вуглецю (II), 0,64 г аміаку і не менш як 1 г концентрату з рідких і твердих продуктів горіння та су­хої перегонки тютюну, які нази­вають тютюновим дьогтем. У тю­тюновому дьогті міститься близько сотні хімічних речовин, зок­рема бензпірен, бензантрацен, радіоактивний ізотоп калію, арсен та ряд ароматичних поліциклічних вуглеводів — канцерогенів.

(Перегляд відеофільму «Кури­ти чи не курити?».)

Ведучі. Звісно, склад шкідли­вих речовин у тютюновому димі залежить від природи тютюну, способів його попередньої обробки, сорту, вологості готових виробів і навіть віл шкідливості куріння.

         Дехто з курців переконані, що сигаретні фільтри, очищаючи дим від частинок, роблять його нешкідливим. На жаль, це не так. Застосовувані вбирачі поки що не досягали бажаної мети. Фільтри, виготовлені зі спеціально оброб­лених сортів паперу, затримують не більш як 20 % речовин, які містяться в димі.

Медики. Ми, медики, розпові­мо учасникам конференції, як нікотин діє на організм людини.

Невролог. Куріння викликає безперервне збудження, яке по­слаблює гальмівний процес, а це  призводить до виснаження нерво­вої системи. Англійське прислів'я каже: «Курець пускає ворога у свої уста, який викрадає його мозок». Погіршується пам'ять. Людина стає вразливою, знервованою, конфліктною.

ЛОР. Тютюновий дим подраз­нює слизові оболонки ротової і носової порожнин, дихальних шляхів. Оскільки захисні власти­вості слизових оболонок знижу­ються, курець часто хворіє на за­студні захворювання.

Тютюновий дим, потрапляючи у внутрішнє вухо, викликає запа­лення євстахієвої труби. Ушко­джуються слухові рецептори, з'яв­ляється біль у вусі, погіршується слух.

Окуліст. Нікотин знижує фун­кцію зорового нерва, порушує го­строту зору, здатність розпізнавати кольори. Це відбувається поступово:

Ендокринолог. Нікотин пору­шує білковий обмін і зменшує відкладання жиру. Значна части­на амінокислот іде на покриття енергетичних витрат, а менша — на ріст і відновлення клітин. Знешкоджується нікотин у пе­чінці, легенях, нирках протягом 10—15 годин після куріння. Ніко­тин та продукти його обміну виді­ляються через нирки із сечею та потом. Із часом виникає цироз (зморщення) печінки. У 40 % курців порушується рухова функція жовчних шляхів, що призводить до застою жовчі.

 зникає сприймання зеле­ного, червоного, жовтого, синьо­го кольорів.

Смертельна доза нікотину для людини 50—75 мг. Викурюючи 20—25 сигарет на день, людина дістає смертельну дозу нікотину.

Унаслідок куріння в організмі руйнується значна кількість віта­міну С. Встановлено, що одна викурена цигарка позбавляє організм 25 мл аскорбінової кис­лоти. Така кількість цієї речови­ни є в одному апельсині. Отже, людина, яка викурює 20 цигарок на день, повинна їсти щодня 4 кг апельсинів.

Сексолог. Нікотин впливає на статеву функцію. Ця ідея має сер­йозне підґрунтя. Так, у штаті Масачусетс було проведено досліджен­ня, яке виявило, що любителі тютюну за­знають удвічі більшої небезпеки стати імпо­тентами, ніж ті, хто не курить. Варто замислитися: чи насправді ви маєте вельми сексуальний виг­ляд із цигаркою?

Нікотин впливає на розвиток плоду, знижує плацентарний кровообіг і постачання кисню до тка­нин плоду, спричиняючи інток­сикацію і навіть смерть. Наслідки впливу нікотину на людський плід — недоношеність, «заяча губа», «вовча паща», пороки серця, ДЦП.

(Перегляд відеофільму «Вплив куріння на організм людини».)

Екологи. Куріння — один з видів забруднення повітря, який в сотні тисяч разів перевищує за­бруднення від будь-якого металургійного чи хімічного комбіна­ту. Проте люди свідомо вдихають таке повітря.

Людина, яка курить сигарету,  вдихає повітря, забруднення якого       в 384 000 (!) разів перевищує всі гранично допустимі норми. Учені стверджують, що вдихати тютю­новий дим у 4 рази шкідливіше, ніж вихлопні гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля.

Треба ще наголосити, що про­тягом останніх десятиліть тю­тюн став набагато отрутнішим, ніж, скажімо, в XIX ст. Це зу­мовлено високою гігроскопіч­ністю тютюнових листків, які активно поглинають з повітря шкідливі домішки, кількість яких дедалі зростає.

Такої атмосфери, яку створює для себе курець, немає в жодно­му забрудненому промисловому центрі. У США, де курять 29 % дорослого населення, витрати на лікування захворювань, пов'яза­них із курінням, разом зі збитка­ми від зумовлених ними простоїв виробництва становлять від 50 до 100 млрд. доларів щорічно. З ог­ляду на це багато фірм перестали брати на роботу людей, які ку­рять.

Поширенню куріння серед молоді сприяє барвиста іноземна реклама. А між тим, така рекла­ма в США давно заборонена, і вза­галі, курити на Заході стало не­модним, а на людей, які курять, дивляться, як на «бампкіні» (тоб­то на тупих, неосвічених).

Економісти. Масове куріння сприяє виникненню, розвитку й ускладненню перебігу ряду захво­рювань майже в 1/3 населення Землі.

Підраховано, що населення земної кулі щороку викурює 12 млн. цигарок. Після викурю­вання цигарок залишаються гільзи і фільтри, а також частина недокуреного тютюну. Загальна маса недопалків досягає 2 520 000 тонн.

Ведучі. Наші спеціалісти роз­повіли багато цікавого й необхід­ного матеріалу про вплив тютю­нокуріння на організм людини. Курити чи не курити? Кожен, кого турбує його власне здоров'я, повинен знайти правильну відповідь на це запитання.

З таким запитанням звернув­ся до мудреця юнак, герой однієї легенди. На це мудрець відповів: «Звичайно, курити... якщо хочеш, щоб на тебе собака на вулиці не напав, щоб злодії у твій будинок не залізли і щоб в старості ти не хворів». Зраділий юнак побіг до крамниці купувати цигарки, не дослухавши мудреця до кінця. А мудрець хотів продовжити: «...Собака побоїться на тебе на­пасти, бо ти будеш ходити з пали­цею; злодії не залізуть у твій бу­динок, бо злякаються твого голос­ного кашлю, а в старості ти не будеш хворіти, бо не доживеш до неї через куріння».